«Зарубіжна новела» - серійне видання із 48 випусків, здійснене видавництвом «Дніпро» протягом 1968-1986 років. Майже всі тексти в серії перекладено українською мовою вперше (якщо не брати до уваги публікації в періодиці, переважно в часописі «Всесвіт», окремих новел напередодні виходу друком відповідного випуску), а багато - й уперше мовами Радянського Союзу (наприклад, окремі твори Еліо Вітторіні). Серед нечисленних винятків - наприклад, збірка Мопассана, цілком складена на основі восьмитомового зібрання його творів, яке значною мірою було вилучено з бібліотек у часи стагнації.
Більшість випусків було присвячено творчості окремого письменника та авторські збірки репрезентували переважно видатних прозаїків світу: Хемінгуея, Гофмана, Пу Сунліна, Фолкнера, Андрича, Екзюпері, Сенкевича, Кіплінга, Акутагави, Белля, Кортасара та багатьох інших. Але, крім авторських, вийшло також кілька колективних збірок - новели письменників Македонії, Норвегії, Німеччини, Індії та інших країн; ці збірки складалися переважно з творів письменників XX століття, єдиний значний виняток - збірка китайських новел доби Сун (960–1279).
Серед перекладачів, що працювали над випусками цього видання, - Анатоль Перепадя, Ольга Сенюк, Грицько Халимоненко, Ірина Стешенко, Іван Дзюб, Євген Концевич, а в тих нечисленних випадках, коли укладачі збірок удавалися до републікації раніше надрукованих перекладів, - можна зустріти імена Павла Тичини, Максима Рильського, Миколи Лукаша. Автори передмов - І. Драч, Д. Затонський, В. Шевчук, Д. Наливайко та інші відомі письменники і досвідчені літературознавці.
Варто уваги, що ця серія дала можливість заробляти кільком літераторам, яким із політичних мотивів радянська влада забороняла друкувати власні твори. Серед них Євген Концевич, Ірина Стешенко, Юрій Лісняк.